Конотопська битва 1659 року, чергову річницю якої святкуємо, увійшла в історію України, Росії, Польщі та сусідніх країн, як одна з найбільших битв Європи XVII ст. Ми згадуємо про неї, як про доленосну подію, пов’язану з історією України та Європи ХХІ ст. Маючи досвід українсько-російської війни 1658-1659 рр., наші політологи і історики порівнюють її з АТО нашого часу і знаходять у далекому XVII ст. відповідь на те, що нас чекає в майбутньому.
Оборона Конотопа та поразка царських військ під Конотопом 1659 р. малодосліджені. Більшості пересічного населення політики, які відвідують с. Шаповалівку і місто Конотоп у ці липневі дні, скажуть, що все вже відомо про битву, важку оборону міста, причини поразки царських військ, значення битви та подальші події в Україні після битви. Частина з них будуть наполягати, що це була перемога лише українського війська гетьмана І. Виговського, забувши про союзні війська кримських татар, які понесли великі втрати. Таке враження, що політики читають лише деякі газетні публікації і орієнтуються на політичні вимоги сьогодення. Забувають політики, що зараз, коли повторюється сценарій війни 1658-1659 рр., Україні допомагають вистояти героїзм української армії, допомога населення та економічні і політичні санкції країн світу проти РФ.
Пройде час, закінчиться ця гібридна війна. Невже знов політики будуть вважати, що перемога відбулася завдяки лише Україні? Європейський світ у 1659 році бачив, як змінюється карта Європи, і як Московія поглинає сусідні країни. Перемога України у Конотопській битві могла б зупинити царські окупаційні плани. Якби не зрада козацької старшини, невдоволеної перемогою Виговського і бажаючої залишитися під владою царя. Почалася фальсифікація битви з боку російських істориків, яка вплинула на народ. Частина населення в Україні досі вважає, що ніякої битви не було, а гетьман Виговський – взагалі зрадник і слабкий політик. Конотоп під час Конотопської битви став центром історії. На полях Конотопщини і у обороні фортеці вирішувалась доля майбутньої Європи, а не лише України і Московії. Перемога була на боці України! Але козацька старшина, невдоволена тим, що колишньому писарю І. Виговському разом із кримськими татарами вдалося перемогти сильне московське військо, зрадила народ України і стала на довгі роки «рабами, підніжкою, гряззю Москви».
Якби не ця зрада старшини і недалекоглядна політика отамана І. Сірка, Україна на чолі з І. Виговським могла б стати європейською сильною країною. На жаль, за роки незалежності держава не знайшла коштів на археологічне обстеження поля битви і відкриття національного заповідника, присвяченого Конотопській битві 1659 року. Пов’язано це, насамперед, з археологічною недослідженістю поля битви та місця Конотопської фортеці. Також впливає обмеженість архівних документів про битву. Конотопська битва, одна з найкривавіших битв XVII ст., повинна була знайти відображення у архівних документах різних європейських держав, можливо, навіть у творах письменників і композиторів, листуванні різних діячів культури. Спробуємо згадати, хто ж правив у Європі, хто був діячами науки і культури різних країн саме 1659 року. Це дасть нам краще зрозуміти психологію людей того часу і те, що конотопська історія – невід’ємна частина Великої Світової історії.
В Україні встановлені пам’ятники козацьким діячам та визначним битвам. Але першим пам’ятником полеглим у битві стала Сорокосвятська (Вознесенська) церква у Конотопі. Саме сюди за наказом гетьмана Брюховецького, великого друга Москви, були звезені останки загиблих на полі Конотопської битви вояків. На полі битви біля Шаповалівки в незалежній Україні встановлено хрест на умовній могилі українських козаків, загиблих у битві. Є пам’ятники у Конотопі гетьману І. Виговському і «командиру Конотопа» Г. Гуляницькому та захисникам міста. А, можливо, потрібно було б поставити пам’ятник жабі, як пам’ятник чорній заздрості старшини і жадібності, яка задавила її після Конотопської битви і привела до так званої «Руїни».
Розбрат в державі і загарбання царизмом України після переможної битви – один із головних уроків Конотопа 1659 року для сучасної України і для нас. У сучасному світі багато країн допомагають і співчувають Україні. А як же поставилася Європа XVII ст. до нашої битви. Спробуємо зануритися у європейський світ 1659 року, такий цікавий і такий складний та вражаючий. Європа 1659 року – це Європа війн, Європа феодалізму і це також Європа територіальних змін. Це Європа, на карті якої багато невідомих пересічному читачеві назв країн.
Україною після смерті гетьмана Б. Хмельницького керує гетьман Іван Євстафійович Виговський (1657-1659). Рік народження невідомий, загинув у 1664. Царем і великим князем Московії був Олексій Михайлович Романов (1645-1676). Роки життя – 1629-1676. Найбільш значними правителями європейських держав у 1659 році були: Карл Х Густав Пфальц – Цвайбрюккен, король Швеції (1654-1660). Роки життя – 1622-1660. Леопольд І Габсбург (1658-1705) – імператор Священної Римської імперії, король Угорщини (1655-1687), король Чехії (1655-1705). Роки життя – 1640-1705. Фердинанд Карл Габсбург (1632-1662) – ерцгерцог Австрії і граф Тіроля. Кромвель Ричард, другий лорд протектор Англії, Шотландії та Ірландії (1658-1659), третій син Олівера Кромвеля. Роки життя – 1626-1712. Акош Баркзай, князь Трансільванії (1658-1660). Роки життя – 1610-1660. Фредерік ІІІ Ольденбург, король Данії (1648-1670). Роки життя – 1609-1670. Філіп ІV Габсбург, король Іспанії, Португалії (1621-1665). Роки життя – 1605-1665. Ян де Вітт, великий пенсіонарій Голландії (1650-1672). Роки життя – 1625-1672. Олександр VІІ, Папа римський (1655-1667). Роки життя – 1599-1667. Ян ІІ Казимир Ваза, король Польщі і великий князь литовський (1648-1668). Роки життя – 1609-1672. Фрідріх Вільгельм Гогенцоллерн, курфюрст Бранденбурга (1640-1688). Роки життя – 1620-1688. Іоганн Георг ІІ – курфюрст Саксонії (1656-1680). Роки життя – 1613-1680. Фердинанд Марія Віттельсбах, курфюрст Баварії (1651-1679). Роки життя – 1636-1679. Карл Людвіг, курфюрст Пфальца (1632-1680). Роки життя – 1617- 1680. Мухаммед ІV Осман – султан Османської імперії (1648-1687). Роки життя – 1642-1693.

Людовик XIV Бурбон, король Франції, (1643-1715), король Сонце. Роки життя – 1638-1715. (Ви можете уявити собі, що в той час, коли у Франції жили всім відомі мушкетери, на Конотопщині відбувалась Конотопська битва, свідками якої є мушкети та шаблі – експонати зали оборони Конотопа у Конотопському міському краєзнавчому музеї). Альфонсу VІ Браганс, король Португалії (1656 – 1667). Роки життя – 1643-1683. Фердинанд ІІ Медичі, великий герцог Тосканський, правитель Флоренції (1621-1670). Роки життя – 1610-1670. Карл Еммануїл ІІ Савойський, герцог Савої, король Кіпру та Єрусаліму (1638-1675). Роки життя – 1634-1675. Джовані Пезаро, дож Венеції (1658-1659). Роки життя – 1589-1659. Ебергарт ІІІ, герцог Вюртемберга (1628-1674). Роки життя – 1614-1674. Август Брауншвейгський, герцог Брауншвейга (1635-1666). Роки життя – 1629-1698. Юрій ІІ Дику, воєвода і господар Молдавії (квітень 1658-1660). Роки життя невстановлені. Михаїл ІІІ Радо, воєвода і господар Валахії (Мултянії) (квітень 1658-1659). Роки життя невстановлені. Мухаммед – Гірей IV, кримський хан (1654-1666). Брав участь у Конотопській битві 1659 року. Роки життя невстановлені. Карл Фердинанд Гонзага, герцог Мантуї та Монферата, суверенний князь Арша (1652-1708). Роки життя невстановлені. Юрій ІІ Ракоці, або Дєрдь ІІ Ракоці, великий князь Семиградський (1648-1660). Роки життя – 1621-1660.
В архівах правителів цих країн обов’язково повинні зберігатися архівні матеріали з України і Криму, Московії і Польщі про Конотопську битву, невідомі сучасним дослідникам. У той час проживали в Європі такі відомі світові діячі науки і культури: Роберт Бойль (1627-1691), англійський хімік і фізик. Буало Микола (1636-1711), французький поет, теоретик класицизму. Вальдес Леаль Хуан де (1622-1690), іспанський живописець. Веласкес де Сільва Дієго (1599-1660), іспанський живописець короля Філіпа IV. Вермер Дельфійський Ян (1652-1675), голландський живописець. Гримальді Франческо Марія (1618-1663), італійський фізик і астроном. Гюйгенс Християн (1629-1695), нідерландський вчений. Відкрив кільце у Сатурна і його супутник Титан. Іорданс Якоб (1593 -1678), фламандський живописець. Кальдерон де ла Барка, Педро (1600-1681), іспанський драматург. Корнель П’єр (1606-1684), французький драматург. Кореллі Арканджело (1653 – 1713), італійський скрипаль, композитор. Купер Самуел (1609-1672), англійський живописець, мініатюрист. Ларошфуко Франсуа де (1613-1680), французький письменник-мораліст.
А також Ферма П’єр де (1601-1665), французький математик, один із творців аналітичної геометрії та теорії чисел. Лафайет Марі Мадлен (1634-1693), французька письменниця. Лафонтен Жан де (1621-1695), французький письменник, сатирик, байкар. Лейбниц Готфрід Вільгельм (1646-1716), німецький філософ, ідеаліст, математик, фізик, мовознавець. Локк Джон (1632-1704), англійський філософ-матеріаліст, творець ідейно-політичної доктрини лібералізму. Засновник асоціанізму у психології. Люллі Жан Батист (1632-1687), французький композитор. Засновник французької оперної школи. Музика до комедій Мольєра (комедії-балети). Маріотт Едм (1620-1684), французький фізик. Встановив (1676) один із газових законів (закон Бойля-Маріота). Мільтон Джон (1608-1674), англійський політичний діяч, поет, перекладач. Мольєр (Жан Батист Поклен) (1622-1673), французький комедіограф, актор, театральний діяч, реформатор сценічного мистецтва. Мурильо Бартоломе Єстебан (1618-1682), іспанський живописець. Ньютон Ісаак (1643-1727), англійський математик, механік, астроном, фізик, творець класичної механіки. Паскаль Блез (1623-1662), французький математик, фізик, релігійний філософ і письменник. Потоцький Вацлав (1621-1696), польський поет. Расин Жан Батист (1639-1699), французький драматург, представник класицизму. Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669), голландський живописець, офортист. Спиноза Бенедикт (Барух) (1632-1677), нідерландський філософ-матеріаліст, пантеїст. Страдиварі Антоніо (1643-1737), італійський майстер смичкових інструментів.
Список цих діячів неповний, можливо лише частина з них знала про події в Україні та про Конотопську битву. Як воно було насправді – залишається історичною загадкою. Залишаємо для майбутніх дослідників історії Конотопської битви велике поле пошуку саме таких відомостей. Ми пишаємося тим, що вся Україна святкує 378-му річницю Конотопської битви 1659 року і запрошуємо гостей міста і конотопців відвідати залу оборони Конотопа у нашому краєзнавчому музеї і вшанувати пам’ять загиблих у той час біля кожного пам’ятника, присвяченого нашим героям.

Ш.Акічев,
науковий співробітник
Конотопського міського краєзнавчого музею
ім. О.М.Лазаревського